Україна епохи Януковича в дзеркалі світової преси (дослідження)

Предметом медіа-аналізу, проведеного Інститутом світової політики, були заголовки статей закордонних мас-медіа, які висвітлювали події в Україні. Часовий проміжок — від 25 лютого 2010 року до 1 вересня 2012 року.

Інститут світової політики проаналізував тональність, спрямування, теми, які порушувалися в закордонних засобах масової інформації щодо України від початку президентства Віктора Януковича. Аналіз дозволяє простежити, які теми в українському контексті превалювали у впливових закордонних газетах, журналах та веб-сайтах.

Методологія

Предметом медіа-аналізу, проведеного Інститутом світової політики, були заголовки статей закордонних мас-медіа, які висвітлювали події в Україні. Часовий проміжок — від 25 лютого 2010 року до 1 вересня 2012 року. Дослідники вивчали ті мас-медіа, які користуються особливою повагою аудиторії, що має безпосередню причетність до визначення та проведення зовнішньої політики Європейського Союзу. Американська преса була включена до аналізу, оскільки видання США (Тhe New York Times, The World Street Journal та інші) за рейтингами входять до найбільш впливових мас-медіа світу. Вони також слугують своєрідним майданчиком для обміну думками між можновладцями України та ЄС. Наприклад, 5 березня 2012 року в Тhe New York Times з'явилася стаття «Сповзання України» ("Ukraine’s Slide”) міністрів закордонних справ Швеції, Великобританії, Чехії, Польщі та Німеччини. Вони висловили занепокоєння згортанням демократії в країні, що негативно позначилося на співпраці України та Євросоюзу. 20 березня газета надрукувала відповідь міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка, в якій він зробив наголос на відданості держави європейським цінностям.

Структура та візуалізація:

Зібрані заголовки були опрацьовані за допомогою програми Wordle, яка наочно дозволяє побачити, які теми переважали в закордонних мас-медіа. Крім того, до кожної категорії-країни подано рейтинг із десяти слів, де на першому місці вказане слово, яке зустрічається в заголовках закордонної преси найчас¬тіше. Аналіз преси розподілений за країнами — Франція (Le Monde, Figaro), Німеччина (Frankfurter Allgemeine Zeitung, Die Welt, Der Spiegel), Велика Британія (Financial Times, The Guardian, The Economist), Польща (Rzeczpospolita, Gazeta Wyborcza, Politika, WPROST), США (The New York Times, The Wall Street Journal, Foreign Policy, Foreign Affairs), ЄС (European Voice, EUObserver)

Американська преса

1. Тимошенко

2. Янукович

3. ЄС

4. Київ

5. суд

6. мова

7. парламент

8. зв’язки

9. Росія

10. демократія

Американська преса передовсім висвітлювала події, пов'язані з ув'язненим екс-прем'єром України Юлією Тимошенко. Другий рік президентства Віктора Януковича був позначений шквалом критичних статей. Разом із «Тимошенко» найчастіше вживались слова «суд», «демократія», «ув'язнення», «арешт», «справа», «тюрма». На другому місці за частотою згадувань — слово «Янукович». Із інших політиків згадується лише колишній Президент Леонід Кучма, поява якого в заголовках видань пов'язана зі слуханнями у суді справи Гонгадзе. Серед інших слів — «опозиція» (в тому числі у контексті «переслідування опозиції»), «парламент» (та пов'язані з ним «коаліція», «бійки», «влада»). Досить часто згадується «мова» у плані схвалення «мовного закону» (з яким пов'язана також поява слова «протест»).

Слово «Київ» використовувалось на позначення політики «офіційного Києва». Спроби України налагодити відносини з Брюсселем вивели на третє місце слово «ЄС» у контексті «угода» та «зв'язки». Чимало статей присвячено відносинам України з Росією, особливо у плані газових домовленостей. Слово «флот» виринуло в заголовках американських газет після укладення Харківських угод та пролонгації терміну перебування Чорноморського флоту РФ на території України. Загалом, в американській пресі переважає негативна тематика щодо України. Хоча початок президентства Віктора Януковича не супроводжувався критичними матеріалами: навпаки, зазначалося, що він переміг на демократичних виборах, підтримував європейську інтеграцію (перший візит здійснив до Брюсселя) та сприймався як «прагматик».

У квітні 2010 у статті Джексона Дайєла (The Washington Post)51 наголошувалося: «Його (Януковича) перемога на президентських виборах була чистою... Він довів свою вправність у наступні місяці». Заява Президента України про те, що держава позбудеться високозбагаченого урану «забезпечила Обамі один із найвідчутніших результатів саміту».

Часто протягом проаналізованого періоду в американській пресі з'являлися згадки про Помаранчеву революцію. Здебільшого ці статті стосувалися аналізу подій під час революційної хвилі в арабських країнах в 2010-2011 роках. Проте загалом смисловий зв'язок мав негативні відтінки: аналітики в США застерігали арабські країни від повторення помилок української влади після революційних змін 2004 року.

Цікавим є факт, що українська влада намагалася використати американську пресу в рамках іміджевої кампанії. У Washington Post 1 лютого 2012 року було розміщено додаток, присвячений Україні. На головній сторінці було зображено контури України, які окреслювали об'єкти, що найбільше асоціюються з державою — літаки, ракети, соняшники, зерно, церкви. Статті українських міністрів мали б показати, що Україна є успішною та динамічною країною, як і слоган «Moving in the fast lane», однак оцінити успішність цієї кампанії складно.

Це ж видання, у своїй рубриці Travel Digest досить часто згадувало Україну у туристичному плані — зокрема, було згадування про Чорнобиль як туристичний об'єкт (хоча частіше ЧАЕС згадували у контексті аварії на Фукусімі). В одній зі статей52 вийшов опис повноцінного туристичного туру до Кам'янця- Подільського.

Британська преса

1. Тимошенко

2. Євро-2012

3. суд

4. Янукович

5. газ

6. Росія

7. ЄС

8. Київ

9. угода

10. тюрма

Британська преса основну частину своїх публікацій, які стосувалися України, присвятила проблемі політичних переслідувань, згортанню демократії. Із «Тимошенко» були пов'язані такі слова як «суд», «тюрма», «ув'язнення». На відміну від американської преси, британська менше зосереджувала увагу на досягненнях Віктора Януковича, хоча на початку президентства теж вважала його «прагматичним керівником» і писала про інавгурацію «демократично обраного Президента». Після судових справ проти опозиційних лідерів частішають статті критичного спрямування.

«Росія» здебільшого згадувалась у контексті газових домовленостей («газ»). Також публікувалися статті про Чорноморський флот РФ, термін базування якого в Севастополі було продовжено в 2010 році. Напрямок «ЄС» висвітлювався разом зі словами «угода» та «реформа». Угоду про асоціацію британські ЗМІ згадували з акцентом «ніяк не підпишемо» або «перешкоди для угоди»; слово «реформи» ув'язувалася з тим, що вони «йдуть не так швидко, як хотілося» або «Україна не провела потрібних реформ». Хоча «реформа» згадується і в коментарях щодо податкових нововведень в Україні.

У британських ЗМІ також приділено чималу увагу Польщі як партнеру України в проведенні Чемпіонату Європи з футболу. Крім того, британські журналісти вказують на Польщу як країну, що докладала зусиль для підписання Угоди про асоціацію. Незважаючи на те, що Євро-2012 — друге за частотою згадувань слово, це навряд чи можна вважати обнадійливим сигналом. Британці вживали його або в сполученні зі словом «бойкот», або «расизм», або «корупція», а коли врешті-решт почалися ігри чемпіонату, журналісти писали або коментарі з приводу гри їхнього збірної, або про «чудеса Шевченка».

У британських публікаціях, утім, з'являлися статті і позитивного змісту, де Україна описувалася як країна з цікавими місцями, які варто відвідати. Навіть попри масовану інформаційну атаку на державу з приводу нібито расистських настроїв серед українських фанів, з'являлися матеріали, в яких підкреслювалося, що Україна усупереч політичній нестабільності та внутрішнім проблемам змогла провести Євро-2012. Головним позитивом від футбольного чемпіонату стала, однак, не сама гра української збірної, а відкриття «нової країни з гостинними та добрими людьми».

Преса ЄС

1. ЄС

2. Тимошенко

3. асоціація

4. Янукович

5. газ

6. угода

7. саміт

8. бойкот

9. тюрма

10. суд

Публікації загальноєвропейських видань (EUObserver, European Voice) мали характер новин про політичне життя України. Намагання останньої перейти на новий рівень відносин з Європейським Союзом створили потрібне тло для висвітлення здобутків країни на цьому шляху, але, на жаль, їх було не багато, тому й ефект вийшов не найкращий. Завершення переговорів та парафування Угоди про асоціацію стали хорошим результатом, але не таким, на який розраховували в ЄС та й самій Україні. Тим більше, коли виникла загроза зриву саміту та бойкоту Євро-2012.

У заголовках публікацій найчастіше повторюється слово «ЄС» — це цілком логічно, зважаючи на те, що аналізовані медіа висвітлювали події в Україні крізь призму інтересів та заяв офіційного Брюсселя. Другим за частотою згадувань стало слово «Тимошенко» — разом зі словами «тюрма» та «суд». Позиція ЄС виглядала як «засуджує», «не схвалює», «стурбований».

Переговорний процес із приводу співробітництва України та ЄС дав такі слова як «угода» та «асоціація». Тональність таких публікацій неоднозначна: з одного боку, викликає схвальні відгуки той факт, що було завершено процес переговорів та парафовано текст угоди; але з іншого боку, йшлося про невиправдані очікування, пов'язані з підписанням угоди та про те, що європейці чітко розуміли, що парафування є просто технічним процесом. Заголовки зі словом «саміт» також досить часто зустрічались, але і тут немає рівної тональності: спершу воно вживається в плані очікувань про підписання угоди, а потім у контексті бойкоту.

Медіа ЄС звертають увагу на питання енергетичної безпеки, тому в публікаціях часто згадується «Росія», а в зв'язку з нею найчастіше вживається слово «газ». Хоча Росія також наводиться як приклад «країни, на яку може перетворитись Україна».

Найбільшим позитивом, можна вважати статті прихильників євроінтеграції України: наприклад, матеріал колишнього Президента Польщі Алєксандра Кваснєвського. Він наголосив, що євроспільнота повинна надавати більшу підтримку Києву: «ЄС має розглядати відносини з Україною як стратегічний пріоритет».

Польська преса

1. Тимошенко

2. Росія

3. ЄС

4. Газ

5. Янукович

6. Євро-2012

7. Тюрма

8. Бандера

9. Суд

10. Путін

«Тимошенко» — одне із найбільш уживаних слів у польських ЗМІ. Судовий процес над колишньою прем'єркою подається як негативний тренд внутрішньополітичного розвитку України, що позначається на зусиллях Польщі просувати євроінтеграційний інтерес сусідньої країни.

Частота і контекст вживання слова «Росія» свідчить про неабияке занепокоєння з боку поляків двома ключовими питаннями, які превалювали у різний період часу: у 2010-2011 роках — це газове питання, аналіз відбувався через призму польських газових інтересів. У 2012 році — найпопулярніші заголовки польських ЗМІ — про розворот України «на Схід», про «російську експансію на Україну», про що, на думку польських журналістів, свідчить продовження дислокації російського флоту у Севастополі та прийняття скандального закону, що надає привілейованого статусу російській мові.

«ЄС» — частота згадування цього слова в українському контексті пов'язана із аналізом перспектив євроінтеграції України. Польські ЗМІ акцентують увагу на необхідності та важливості цієї інтеграції. У польських медіа досить помітно, що це питання ставиться ребром для вибору українців: або ЄС, або Росія; польські журналісти часто критикують офіційний Київ за балансування між двома векторами.

«Газ» — фактично питання, яке цікаве не тільки для поляків, але і для євроспільноти, що використовує російські джерела енергії. Власне, їх транзит через Україну і можливі ціни цікавлять громадськість Польщі. У статтях також йшлося про альтернативні джерела українського походження, зокрема, про сланцевий газ.

«Янукович» — найбільш часто слово використовувалося у наступних контекстах: діалог із Росією, політична ізоляція та обмеження свободи слова в Україні. Польські журналісти схильні до однозначного ставлення до Віктора Януковича як до «проросійського політика».

«Євро-2012» — особливістю є те, що попри фокус на важливості цієї події, польські мас-медіа частіше висловлювали перестороги щодо «провалу», «затримки у часі», «незмоги провести на належному рівні» зі сторони України. Цікавим є те, що польські журналісти ставили питання у своїх статтях про «консолідуючий» ефект футболу для України, його спроможність поєднати її Схід і Захід.

«Тюрма» — одне зі слів, що йде разом у контексті із «Тимошенко» та іншими опозиційними політиками, зокрема, Юрієм Луценком. «Бандера» — це слово вживається у польському контексті негативно. Польські ЗМІ критикували героїзацію Степана Бандери, рекомендуючи Україні відмовитися від його возвеличення. Медіа Польщі виявили солідарність із Януковичем, який підтримував, на їхню думку, цей процес.

Німецька преса

1. Тимошенко

2. Євро-2012

3. ЄС

4. Суд

5. Кличко

6. Росія

7. Бойкот

8. Чорнобиль

9. Газ

10. Протест

У німецькій пресі домінував негативний тон та публікації про відновлення «атмосфери страху» після приходу до влади Віктора Януковича й Партії регіонів. Вже у жовтні 2010, газета Die Welt резюмувала, що Україна стала на шлях повернення до авторитаризму, з'являються публікації на теми корупції, непотизму і нехтування принципами верховенства права. Німецькі медіа також звертають увагу на девіантні прояви української політичної культури, зокрема, бійки в парламенті. Такі публікації безпосередньо вказують на ті проблеми, які формують негативний образ України на світовій арені та нівелюють аспекти «м'якої сили» держави. Справа Юлії Тимошенко домінувала у німецькому медійному дискурсі: з цим пов'язані публікації щодо деталей судового процесу над лідером опозиції, реакції світових лідерів, умов її перебування за ґратами, а також лікування пані Тимошенко лікарями німецької клініки Charité.

Позитивний образ України формується завдяки яскравим особистостям та їхнім діям на внутрішній та зовнішній політичній арені. Здебільшого це статті про спорт, насамперед бокс і перемоги братів Кличків, а також матеріали, що розповідають у позитивному тоні про політичну кар'єру Віталія Кличка, який у рейтингу частоти згадувань посідає п'яте місце. Елементом «м'якої сили» України можна вважати історії й приклади українців, які досягли успіху за кордоном, здобули міжнародну славу й при цьому прагнуть допомогти власній країні, пропагують ідею змін в Україні.

Прикметно, що Європейський футбольний чемпіонат не призвів до сплеску позитивних матеріалів про Україну у німецькій пресі. Публікації, присвячені чемпіонату, можна розділити на дві групи: перша — репортажі про спортивні події, а друга — про політичні. Саме в другій групі матеріалів домінували негативні настрої німецьких медіа, які звертали увагу на неефективне використання інвестицій, а також бойкот світових лідерів через арешт лідера опозиції. Газети рясніли публікаціями про загрозу зриву чемпіонату.

Росія не випадково посідає шосте місце у списку, адже у німецьких медіа присутній тренд аналізувати українські події крізь російську призму — Москва позиціонується як сильний гравець в регіоні. Німецькі журналісти присвячують матеріали темі вектору української політики — чи то буде Росія, чи Європейський Союз.

Тема енергетичної безпеки є надзвичайно важливою для Німеччини, і тому Україна як транспортер російського газу до Європи постійно фігурує у німецьких статтях. Київ часто згадується як ненадійний економічний партнер через політичну нестабільність у державі. У той же час статус транспортера газу і стратегічне розташування України могло би слугувати виявом «м'якої сили» України в регіоні.

Чорнобильська тема постійно з'являється на шпальтах німецьких газет — і не лише у статтях присвячених трагедії, але й дотичним подіям. Наприклад, у 2010 році німецькі журналісти висловлювали занепокоєння, що пожежі в російських областях можуть дотягнутися до Чорнобиля. У 2011 році трагедію на ЧАЕС згадували в контексті трагедії на атомній станції Фукусіма. Але варто підкреслити, що німецькі журналісти використовують Чорнобиль не для створення негативного образу України, а як засторогу для світової спільноти щодо небезпеки та наголошують, що наслідки Чорнобильської катастрофи не є лише проблемою України, але й міжнародного товариства. Німецькі медіа наводять приклади міжнародної співпраці в області атомної енергетики, де Україна виступає як партнер.

У статтях, присвячених нерозповсюдженню ядерної зброї, Україна фігурує у позитивному контексті. Київ отримав схвальні відгуки за участь в Міжнародному безпековому саміті у Вашингтоні у 2010 році — тоді Україна відмовилася від високозбагаченого урану (політика нерозповсюдження може стати ще одним елементом «м'якої сили» України).

Слово протест охоплює відразу декілька тематик в німецькій пресі, де журналісти згадують Україну. Держава фігурує в контексті революційних подій на Близькому Сході, опозиційних маршів у Росії.

Серед інших елементів «м'якої сили» — це туристична привабливість регіону. Так, німецькі медіа згадують популярні туристичні місця в Україні — історичний центр Львова, Софію Київську, Києво-Печерську Лавру.

Французька преса

1. Тимошенко

2. Євро-2012

3. Франція

4. Київ

5. газ

6. ЄС

7. Чорнобиль

8. бойкот

9. Янукович

10. суд

У матеріалах французької преси, присвячених Україні, домінував негативний тон. Справа Юлії Тимошенко — головна тема, якій приділяли увагу французькі журналісти. Із одного боку, оглядачі вказують на потенціал України бути партнером для Європейського Союзу і на стратегічне розташування країни; але, з іншого, звертають увагу на такі аспекти як корупція, відсутність верховенства права, згортання демократичних процесів, вплив олігархічних структур на політику, які змушують критично оцінювати дії представників української влади.

Двоякої тональності набули статті, присвячені Євро-2012. Адже спортивна подія проходила під час так званого бойкоту (це слово посідає восьме місце у рейтингу згадувань), висловленому європейськими лідерами. Французький футболіст Ерік Кантона в інтерв'ю Le Monde зазначив, що якби брав участь у матчі, то вийшов би у футболці з написом «Free Timoshenko». Більше того, французькі медіа час від часу публікували матеріали на теми корупційних схем, які були пов'язані з підготовкою Євро-2012. Утім, сама подія висвітлювалася досить позитивно. Навіть у випадку зі статтями про політичний бойкот, журналісти вказували на те, що на ці заклики не дуже звертають увагу самі вболівальники. Le Monde запровадила спеціальну сторінку-блог, на якій журналісти розповідали про Україну очима самих українців. Представлення України на цьому сайті може багато що сказати про «м'яку силу» держави — точніше, її фактичну відсутність для світу: «Країна залишається невідомою землею для представників Заходу, навіть після двадцяти одного року після проголошення незалежності, краху СРСР». У цілому Євро-2012 отримало схвальні відгуки в французькій пресі саме через суспільний чинник. 2 липня 2012 року в Le Monde опубліковано статтю під заголовком «Україна теж перемогла на Євро-2012».

Однією з тем, яка стурбувала франзуцький медійний простір стало підписання договору про пролонгування угоди з Росією щодо базування Чорноморського флоту РФ на території України. Ця подія отримала підвищену увагу від французьких журналістів, які згадували про скандальні моменти під час ратифікації договору. Французькими журналістами ця подія висвітлювалася в контексті поширення впливу Москви на сусідні держави і неспроможності Києва вести самостійну політику в регіоні.

Україна є важливим постачальників російського газу до країн ЄС, і тому не випадково, що слово «газ» посідає п'яте місце у списку. Французькі журналісти звертають особливу увагу на побудову Південного газового потоку, який має проходити по дну Чорного моря в обхід України, та участь в ньому французької енергетичної компанії EDF Energy. Газета Le Figaro вказує на бажання України також стати частиною цього проекту і участь останньої в переговорах, але ставлення до України як до ненадійного енергетичного партнера перешкоджає їй здобути сильну позицію в перемовинах.

Зважаючи на світову увагу до проблем атомної енергетики, ядерного озброєння, а також резонансу, спричиненого вибухом на атомній електростанції Фукусіма, не дивно, що Чорнобиль також досить часто з'являється на шпальтах французьких газет.

Медіа-аналіз було здійснено Жанною Безп'ятчук, Юлією Кононенко, Анною Макотою, Павлом Федорівим.

glavcom.ua
Обсудить